У нашій пам'яті зберігаються ознаки багатьох образів, нагромаджені в процесі «навчання», тобто за час нашого життя. Мозок, що сприймає який-небудь предмет, порівнює його ознаки з відповідними ознаками, що зберігаються в пам'яті, й у випадку їх подібності впізнає предмет. Для того щоб полегшити впізнавання, мозок формалізує образ. Він продовжує працю, розпочату органами зору: виділяє з усіх ознак, про які повідомляє око, лише найсуттєвіші, характерні для цього образу.

Завдяки властивості кругового обертання він згинається в протилежний бік від перешкоди, огинає її і знову рухається по  лінії найменшого опору в напрямі дії сили тяжіння. Напрям росту первинного корінця однодольних або стрижневого кореня дводольних завжди один і той самий: в ґрунт, до поживних речовин. Але ж рослина росте, утворюючи нові корені, відгалуження другого, третього порядку і т. д. З кожним новим галуженням зменшується спрямованість коренів вертикально вниз. Це пояснюється тим, що коренева система розростається і вшир, захоплюючи коренями і волосками все більші об'єми ґрунту. Розгалужуючись, бічні корені й кореневі волоски на постійну діючу силу земного тяжіння реагують менше, а на інші подразники - більше. Отже, загальне положення корінців - чудове пристосування до пошуків поживних речовин й води у всій масі ґрунту.

Всі живі організми в процесі еволюції пристосувалися до дії сили тяжіння, чітко визначають своє просторове положення. Кожний з них має спеціальний орган або органоїди просторової орієнтації. У одноклітинних організмів таку функцію виконують деякі структурні компоненти клітин, гранули полісахаридів, вакуолі. У клітинах рослин «компасами» гравітації є специфічні крохмальні зерна, які впливають на характер розміщення, пересування і ступінь чутливості органів до сполук гормональної природи  ауксинів.

Вплив сили тяжіння на направленість росту молодої рослини дуже специфічний. У будь-яких умовах корінець проростка загинається і росте вниз, а стебельце - вгору. Ця здатність рослини під впливом сили земного тяжіння займати певне положення своїх органів щодо вертикалі є загальним і типовим явищем. Проте відомо, що існують і такі органи, які ніби не відчувають сили тяжіння і ростуть горизонтально, наприклад, видозмінені стебла (кореневища) підбілу звичайного, анемони дібровної, хвоща польового, осоту польового, очерету звичайного, латаття білого та ін.